15
вересня 2009 року виповнюється 65 років з
дня визволення Путили від фашистських
окупантів. Цьому дню передувала
багатовікова історія, а за ним – вільне
майбутнє.
У
самому центрі Буковинських Карпат,
понад річкою Путилкою,
що в’ється поміж горами, несучи свої
води до білопінного Черемоша, розташувалось
старовинне гуцульське містечко Путила.
Воно, ніби збігло з верховин і на віки
зупинилось понад берегами гомінливої
Путилки, з усіх сторін огорнувшись
вічнозеленими горами. І отак уже більше
п’яти століть. Історія нашого містечка
– це історія буковинської землі, що
віками виборювала собі волю.
З
давніх-давен у
цій місцевості селилися мисливці і
скотарі, які рятувалися в горах і лісах
від феодального гніту. Йшли вони зручним
шляхом – долиною річки. Тому назва ріки
і самого селища походить від слов’янського
слова «путь», «путище». Вперше Путила
згадується у писемних джерелах 1501 року.
вона разом з іншими поселеннями
передавалась польським королем у
володіння феодалу Іону Теутулу за
заслуги в справі укладення миру між
Польщею та Молдавією. Звідси можна
зробити висновки: якщо Путила як поселення
згадувалася у 1501 році, значить заснована
вона набагато раніше. Свідченням того,
що дорога вздовж Путили дуже давня, може
бути скарб римських срібних монет ІІ
століття н.е., знайдений у селі Плоска.