| |
|
|
|
| [Буковинські гуцули] |
Населення Гуцульщини |
| |
Прикарпаття
та правобережжя Дніпра освоювали
спочатку землеробські племена трипільської
культури. Понад 20 трипільських поселень
виявлено головним чином у південно-східній
частині Гуцульщини — Коломийському та
Снятинському районах. |
|
| [Буковинські гуцули] |
Природа Гуцульщини |
| |
Природа
Гуцульщини обіймає найвищу й найбільш
мальовничу частину українських Карпат,
а саме, 1. В напрямі північно-східньому
на південний захід Гуцульський Бескид
і приналежну до нього від заходу частину
Ґорґанів, 2. Жаб'ївсько-Селегинську
улоговину, що становить частину
Сер.-карпатської улоговини, за якою
лежать: частина Полонинського Бескиду,
а самі високі масиви Свидівця, Чорногори
і нижчі групи Кукуля, Кринтої та
Лудованських гір і Кристалічна
Мармарсько-Буковинська верховина з
Гуцульськими Альпами й Чивчинськими
горами. |
|
| [Буковинські гуцули] |
Географічне положення Гуцульщини |
| |
Гуцульщина займає найбільше на південний схід висунену частину українських Карпат в межах Галичини, Буковини і Закарпаття, в сточищу рік Прута з Черемошем і Серетом, гор. Сучави, гор. Надвірнянської Бистриці і гор. Тиси. |
|
| [Буковинські гуцули] |
КОРОТКИЙ НАРИС ПРО ГУЦУЛЬЩИНУ |
| |
Гуцульщина
— це історично-географічна частина
України, що охоплює гірські райони
колись Станиславівської, а тепер
Івано-Франківської, Закарпатської та
Чернівецької областей. Ця споконвічна
українська територія входила колись
до складу Київської Русі. Етнографічна
група українців, що населяють ці райони,
як і все населення західноукраїнських
земель, протягом століть зазнавали
гніту угорських, австрійських, польських,
чеських, румунських панів. А від вересня
1939 року галицькі гуцули належать до
УРСР, буковинські гуцули від 1940 року, а
закарпатські від 1944-го року також
належать до УРСР. |
|
| [Буковинські гуцули] |
ОЛЕКСА ДОВБУШ |
| |
— Хто був недавно
князем і владикою тих гір, орлом повітря,
оленем тих борів, паном тих ланів аж ген
по Дніпрові води?
— Довбуш!
— Перед ким тремтіли
смілі і сильні, корились горді?
— Перед Довбушем!
— На кого надіялися
слабі, бідні і пригноблені?
— На Довбуша!
— Хто був окрасою
наших гір, начальником наших легінів?
— Довбуш! |
|
|
|