Веселе життя в районі

Новий рік прийшов в Карпати,
В Путилову тоже.
А єк будем світкувати, -
Поможи нам, Боже.

Бо така біда в районі:
Ні зарплат, ні грошей.
Люди лиш про те говорі,
Коби дали борше.

Пенсії такі високі, -
Не знаш шо робити:
Чи на похорон складати,
Чи ші трохи жити.

А податками обклали
І свині, і кури,
Аби люди памнітали,
Йкої ті натури.

А базарь розбудували
До ріки самої, -
Єк ші буде одна повінь,
Шоби несло вдвої.

А на площі все Федькович
Дивитси до клубу,
Аби вздріти молодицу
Таку, єк він, грубу.

У садибі - мир і спокій,
Двері на колітці, -
Тут вам двір непроходящий
Кожній другій дівці.

Барів скрізь набудували,
Збили данцівниці,
Аби мали де всі діти
Товкти головиці.

Й на весіллях таке творі, -
Дружби си товчутси,
Ну а куми межи ними,
Єк гамани, б'ютси.

Але й добре жити тому,
Хто зелені має.
Людем каже, шо ни дали,
А сам собі знає.

Там подивишси - машина
У дворі новенька.
"То мені заповідала
Україна-ненька!"

Кожень день новий костюмчик,
Галстучок глажений,
А подивишси йму в очі, -
Ніби звір скажений.

А ни вспів ші на посаду
Май крутеньку стати,
Єк терчут біленькі вікна
З новенької хати.

"Люди добрі, нема грошей,
Бюджет ни заклали.
Бо ми, чесні громадяни,
Трохі видокрали".

Але шо би ми робили,
Єк би ни лікарня.
Ми би навіть і не знали,
Шо таке трупарня.

Ні рукавиць, ні носилок,
Ані санітарів,
Пеньгай тіло, куда хочіш,
Лиш від них подалі.

Би зробити експертизу -
У Віжницю приси.
Мало труп ни воскресає, -
Так си обтовчєтси.

Медсистрички в халатиках
Заході в палату,
А родині лиш і кажут:
"Умер від інфаркту!"

Годинами стоїш в черзі
До реєстратури,
Та такого си наслухаш, -
Цілі маритури.

В того зуби, в того очі,
В тої під спідницев,
В того штани вічно рвутси
Через молодиці.

Отака-то в нас житуха
У простого люду,
Єк не вмієш добре вкрасти,
То біжи до суду.

Бо міліція в районі
Порядку все хоче,
Та кожного напідпитку
У відділку товче.

В міліції добрі люди
Так усіх шінуют,
Шо ни вспів ші роздуплитси, -
Вже діло шнуруют.

Але й фалитси соцзахист
Тай працівниками,
Шо лиш чуєш: жив сараку,
Тай вкривси ногами.

Бо і їх держава файно,
Моцно фінансує:
Лиш скажи,шо треба грошей, -
Ніхто вже й ни чує.

Та й багацько живуть люди
У наших лісгоспах, -
Машини водно си ломлі
На кожних помостах.

Там никого ни заставиш
Зранку до роботи,
Бо декому після храму
Поспати охота.

Файні в нашому районі,
Широкі дороги,
Лиш біда, шо такі можна
Поломити ноги.

А єк їдеш у машині,
То так пидтрісає,
Шо єк зійдеш на зупинці, -
Всьо тобі ввисає.

На мостах - то друга справа.
Охота сидіти.
Випулєїшси у вікна,
Шоби ни здуріти.

Бо така кругом стримтура,
Зсуви і засови.
Шофер штуркнитси то в шанец,
То знесе забори.

Але й добре тому жити,
Хто машину має, -
На ремонти лиш шотижня
Гроші видкладає.

Ну, а як приїдуть з міста
Гості гонорові, -
Трохі тут собі пидпорчут
Тай своє здоров'ї.

Єк припре до туалету,
А таке буває, -
Гості, бідні, аж по три дни
Туалет шукают.

Ни терпіти ж добрим людям, -
Дохторі навчают.
Через то в нас тонкі стіни
Вічно пидмокают.

А їкшо посеред ночі
В купину залізеш, -
"Та ж то не великі гроші!", -
Цілий рік радієш.

Але й біда у районі,
Смітників є мало,
Єк ішло попри паркани,
То там і поклало.

Ой, привикли наші люди
У потемках жити,
Світло скаче туди-сюди,
Шо лиш добре шити.

Бо й у РЕСі економлят, -
Є тому причіна.
Та так світло ввечір світит,
Єк чірвак очіма.

Але й можна ші багато
Про всьо говорити, -
Та сторінок трохи мало,
Може й не вмістити.

Не сердітси, люди добрі, -
Люблю жартувати,
Бо хто, кроме журналіста,
Правду ме казати?!