Гурт «Сузір’я Карпат» дарує пісню...

Проста гуцульська сім’я. Тут зростав, увібрав у себе красу Карпатських гір, любов до всіх і всього й не загубив талант від Бога. Хіба могло статися інакше у житті Павла Бубряка з Дихтинця Путильського району Чернівецької області, нині знаменитого співака, композитора, соліста гурту «Сузір’я Карпат”. Материна чутливість до навколишнього світу, вміння до точності передати почуту мелодію, а ще краще щиро заспівати української – не могли залишитися захопленням. Добре знався на музичних інструментах і батько. Це зерно у душі Павла проросло й заколосилося гарним урожаєм.

Свідченням цього є успішно здійснене концертне турне Європою. Мобільна група «Сузір’я Карпат” подолала випробування візового режиму і вирушила у подорож. Зрозуміло, були переживання. Але з Божою допомогою, а ще наполеглива праця, репетиції дали очікуваний результат.

Осінь 2009 року – подорожі південною Німеччиною (Мюнхен), заходом Австрії (Альпійські гори), далі – північна Італія (Мілан, Віджевано, Павія), південня Італія, Потім – Рим – виступ неподалік Колізею. Після Риму гурт прибув у Неаполь, де на нього чекали.

А дещо раніше – з лютого цього ж року гурт «Сузір’я Карпат” об’їздив практично всю Чехію, дав більше десяти концертів у Празі та прилеглих містечках, містах Ліберець, Тепліце, Моравія, Брно, Оломовець і Бельгія – Хельсінг.

Враження від поїздки незабутні. Але й клопотів у Павла вистачало. Всю продюсерську роботу він узяв на себе. Так сталося, що з попереднім продюсером професійні шляхи розійшлися. Тож завдань у співака одразу побільшало.

- Це надзвичайно клопітка, відповідальна і тривожна справа, - ділиться враженнями Павло Бубряк. – Хто організовував подібні заходи, добре знає що то за праця. Але я впевнений у тому, що вже зроблено, у силі домовленостей та інших обставинах. Тому ця поїздка і вдалася. Якщо чесно, вдалася краще, ніж я мріяв.

Користуючись нагодою спілкування, запитую у нашого земляка, що найбільше запам’яталося під час осіннього концертного турне:

- Незабутні враження справив виступ на вулкані Візувій, куди нас запросили після виступу в Неаполі. Це надзвичайно цікаве і туристично привабливе містечко. Італійська влада широко інформує суспільство про те, щоб сюди якомога менше навідувалися. Адже Візувій є одним із найвибухонебезпечніших вулканів. Тож на цьому місці співалося з особливим хвилюванням. Це було хвилювання не тільки вдалого виступу, а й вчасного відходу з гори. Коли ми вийшли до туристів, вулкан шипів і парував. Після виконання трьох пісень ми зауважили, що гора вдвічі більше почала парувати. Виконуючи останню пісню, ми дивились один на одного і розуміли: треба швидше звідси їхати.

До слова скажу, що за переказами місцевих жителів, останнє виверження вулкану Візувій сталося років шістдесят тому. Але дві тисячі років назад під час його виверження було знищено і залито магмою ціле місто Помпея. Є і свіжа лава застиглої магми, де нічого не росте. Люди бачили як із вулкана виривалися брили величиною з будинок, від сили вибуху злітали в повітря до десяти кілометрів, а потім падали вниз. Поміж потоками закаменілої магми прокладена автодорога. Це надзвичайно гарне видовище, яке додає справжнього драйву.

- Навіть природа не залишилась байдужою до щирих виступів карпатських легінів. А як сприймали вас аудиторії глядачів – іноземців та українців за кордоном, які відгуки?

- Скрізь, де ми виступали, сприймали нас дуже добре. Не значи мови, ми розуміли це з бунжурних висловів, усіляких подяк. А найбільше ми розуміли слухачів по їхніх очах, особливо очах українців за кордоном. Може, хтось думає, що за кордоном наші земляки зорі збирають, це не так... Відчувається ностальгія за рідним краєм, духовне виснаження. Сльози вдячності котилися з очей не лише жінок, а й чоловіків.

Після одного з концертів у Ліберці підійшов переповнений емоціями чоловік, який зі сльозами на очах промовив: «Брате, десять з лишнім років я тут. Такого подарунка для нас ще ніхто не робив.»

Розповідаючи про це, хочу наголосити, що моя мета поїздки – не задовільнити своє его і сказати, що я там був. А донести частинку багатющих духовних надбань України до своїх побратимів, яким далеко за межами рідної держави так необхідне живе спілкування материнською мовою.

- Напевно, були і цікаві знайомства?

- Так. На одному з концертів у Неаполі був знаний винороб Італії Антоніо Джозе. Він запросив до себе в гості на острів Капрі, де має власну мережу ресторанів і піцерій. Українська пісня йому дуже сподобалася і Антоніо хотів, щоб ми виступили у деяких закладах.

До острова три години мандрували кораблем. Виконали свою місію. А потім для «Сузір’я Карпат» влаштували прекрасну гостину. Антоніо ознайомив з усіма принадами острова. Одне з чудових місць – печера, куди можна потрапити зі сторони відкритого моря під час відпливу води. Екскурсоводи знають усі тонкощі природи і проводять туристів лише у визначені часи.

Гуцули взяли Рим...

Або: гуцули взяли острів Капрі. Так, жартуючи, говорили артисти після виступів у різних містах. А насправді – пишалися тим, що вони гуцули, представники гуцульської етнічної групи українців. - Наш край мальовничий, та, на жаль, дуже безгрошовитий, - зауважує Павло Бубряк. Потрібно вкладати великі кошти у розвиток інфраструктури та інших важливих сфер діяльності, які є першоосновою розвитку туризму. Ми багато мандрували Альпами і, знімаючи любительське відео, говорили на камеру: «Подивіться, це така сама гора, як у нас Ракове. Але тут вкладені гроші, тому сюди їздять туристи.» Іншими словами – краса природи підкреслена людською працею.

ДО ТЕМИ:

Гурт «Сузір’я Карпат”, як проект, розпочав свою діяльність 1999 року. До цього часу на Путильщині був знаний як гурт «Синьогорий». «Сузір’я Карпат” – професійний колектив, який Павло Бубряк створив далеко-далеко після «Синьогорого». Мета проекту – об’єднати таланти Тернопільщини, Франківщини і Чернівеччини. Нині гурт працює розширеним та мобільним складом. Розширений склад групи формують клавішник із Франківщини Ігор Якимович, цимбаліст – легенда Буковини Іван Бойченюк, Володимир Пушкаш із Тернопільщини та Іван Олійник. До мобільної групи входять звукооператор, клавішник, сопілкар Олександр Стеблюк, Тарас Рудий. І в будь-якому випадку та будь-який склад групи очолює співак Павло Бубряк.

Поступово до гурту ввійшов виїзний ляльковий театр. «Це наша ідея, зізнається наш земляк, - створити ТЕФМ – театр естрадно-фольклорного мистецтва. Напрацювання вже знаходять своє відображення у реаліях. Та оскільки ми перебували у поїздках Європою, то тут, на моїй батьківщині, про це мало хто знає. Зараз ТЕФМ успішно працює на теренах Євросоюзу.»

А НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ...

«Сузір’я Карпат” планує своє наступне концертне турне в Іспанії, Португалії, Швейцарії та Франції. Якщо організаційний момент пройде успішно, то задум реалізують ближче до теплої весняно-літньої пори цього року. Адже мета поїздок залишається незмінною – підтримати українців, які розсіяні по світу з різних причин. «Ми бачимо, що це потрібно робити, бо ніщо не замінить живе спілкування з нашими побратимами,» - переконливо запевняє співак Павло Бубряк.

ПРО НАЙСОКРОВЕННІШЕ

Не втримуюся і запитую про те, які табу існують у житті Павла Бубряка. Напевно, життя соліста не обходиться без жертв. А, може, існує суворий режим, якого соліст суворо дотримується, незважаючи на постійні поїздки?

- Скажу чесно, хотів би я цього чи ні, але мушу обмежувати себе у споживанні їжі та багатьох інших речах. Але не тому, щоб таким чином комусь щось довести. Цього вимагає професійний етикет. Тому я повинен постаратися лягти спати о двадцять третій, щоб бути бадьорим зранку. Намагаюся протягом дня пити багато води. Щоб клітини організму були достатньо зволожені. Під час сніданку та обіду їм більше, ввечері обмежую кількість спожитого. Знаю, що головне – не перекушувати у період між їжею. А протягом двох годин після споживання їжі випивати хоча б дві-три склянки води. Одразу після їжі не запивати. Цих правил і дотримуюся.

А перед виступом за три-чотири години я зовсім не їм.

- Як бережете свій голос у різні пори року?

- Просто співаю. Постійно співаю. Особливо, коли я в горах, дуже люблю просто співати. Це найкращий спосіб уберегти голос. Бо, коли довго не співаєш, втрачається тембр голосу. Тому постійно виконую тренувальні вправи. Це – моє покликання.

ДО СЛОВА

Павло Бубряк – щира і легка людина у спілкуванні. З ним завжди є про що поговорити. Особливо, якщо мова йде про рідний край. Радію, що про красу Карпатської Путильщини знають далеко за межами України і пишаються багатою духовністю українців. Приємно, що, незважаючи на фінансову нестачу, нам вистачає оптимізму, маємо багато надбань наших предків, які свято бережемо і примножуємо. Цим щиро завдячуємо і гурту «Сузір’я Карпат». Висловлюємо підтримку та сподіваємося на подальші успіхи творчого колективу на культурній ниві.

Людмила БАСЮК.