Поклоніться кожній смерічці…

Надворі золота осінь. Осінь з теплими днями й чистим голубим небом. У нас, у горах, осінь дуже чудова. Ні одна пора року так не живить смутку, як осінь. Пушкін порівнював осінь з красунею, що вмирає.

Хтось уже відбув у відпустці, а моя припала у сезон «бабиного літа». В народі кажуть: «Скажи де ти відпочиваєш – і я скажу, яка в тебе зарплата». Якщо у тебе будівництво, а ще син навчається у вищому навчальному закладі, то й не дуже «розженешся» десь відпочивати.

Я завжди обираю паломництво по святих місцях. Ми живемо у світі, де завжди знайдеться і місце, і причина зачорнити душу гріхом. Тому поспішаємо до храму.

Ось і в цьому році Бог допоміг побувати в святих храмах і проїздом відвідати Львів – місто міцне, хоробре, мудре і з великою історією. Про паломництво я ще напишу іншим разом, а сьогодні мені хотілося б розповісти про зустріч із письменницею Марією Матіос.

Як нам відомо, у рамках 16-го Форуму видавництв з 9 по 13 вересня у Львові проходив четвертий Міжнародний літературний фестиваль. Сюди завітали близько 200 письменників з 21 країни світу: України, Австрії, Білорусії, Великобританії, Каталонії, Ізраїлю, Латвії, Литви, Німеччини, Норвегії, Польщі, Росії, Сербії, Словаччини, США, Угорщини, Франції, Хорватії, Чехії, Швейцарії, Шотландії. Кількість акредитованих журналістів – наразі 230. Кількість акредитованих ЗМІ – 150 національних, регіональних та місцевих. Серед них – телеканали «Інтер», «1+1», «Перший національний», «5 канал», «Новий», СТБ, ІСТV, НТН та інші.

30 акцій щодня: дискусії, читання-тандеми українських та закордонних письменників, авторські вечори, відеопоезія, чати з письменниками, ліричні відступи, яскраві перформенси.

Мені вперше довелося бути на такому фестивалі. Син провів мене у Палац Потоцьких і я поринула в «Світ Книги». Яких тут книжок тільки не було. Найдешевші книги – дитячі. А ось, наприклад, «Острозька Біблія» коштувала від однієї до двох тисяч гривень. Великий асортимент навчальної, пізнавальної, художньої літератури. Дуже довго вибирала подарунки для друзів, придбала й собі нові книги лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Марії Матіос «Чотири пори життя» - книга психологічно-філософської прози, і «Кулінарні фіґлі» - книга кулінарних рецептів, оновлення видання «Фуршет від Марії Матіос» - це здоровий гумор і міні-енциклопедія сімейного життя самодостатньої жінки, яка знає, що сміх і смачна кухня уміють підтримати здоровий дух у тілі людини так само, як нехитрі знання неписаних законів і народних звичаїв, свого і чужого минулого. Беручи до рук «Кулінарні фіґлі» Марії Матіос, не забудьте прихопити слинявчик, бо від цього смачного й життєрадісного читання вам не раз тектиме слинка аж до пазухи. Ну, й на здоров’я! Адже такою різною в українській літературі вміє бути, мабуть, тільки вона: трагіком у «Солодкій Дарусі» чи «Мамі Маріці…» і фіґляркою та жартівницею у книзі кулінарних рецептів.

У Палаці Потоцьких проходили літературно-книжкові акції. За столом сиділа чарівна, елегантна, привітна жінка і я попросила у неї інтерв’ю.

- Маріє Василівно, наскільки мені відомо, Ви презентували свої книги на всіх літературних фестивалях. Чи зустрічались із земляками?

- Так, наскільки я не помиляюсь, на минулому фестивалі автограф для книги «Майже ніколи не навпаки» брав Ваш син. Я завжди признаюсь до земляків і мені приємно тут, на форумі, зустріти путильчан. Я вся в Буковині, і звідти не виїхала.

- Зважаючи на складну економічну ситуацію в Україні, які нові бестселери запропонуєте шанувальникам?

- У час кризи треба читати таку Кулінарну книгу. Сміх – це удар «під дих» будь-якій кризі. Смійтеся на здоров’я.

- Чого би Ви побажали всім читачам?

- Людина знає грамоту і повинна читати. Коли читаєш – думаєш і починаєш по-іншому оцінювати життя.

- Життя засвідчує, що більшість молодого покоління сьогоднішньої України іде широкою бездуховною дорогою. Що скажете на це?

- Жити вдумливо і добре вчитися. Багато вчитися. У мене були прекрасні, чудові, мудрі вчителі в Розтоках. Колись я працювала в редакції районної газети і вдячна всім за науку. Передавайте від мене низький уклін.

- Маріє Василівно, скажіть будь-ласка які Ваші плани на майбутнє?

- Думати і писати, як Бог буде давати слова.

Із цією жінкою-легендою хотілося ще багато про що поговорити, але на неї чекали інші шанувальники. Ось підійшов чоловік з букетом квітів і попросив вибрати книгу дружині в подарунок. Письменниця запропонувала «Кулінарні фіґлі» і сказала «Смійтеся смачно».

Мій син Андрійко зробив пам’ятне фото, і Марія Василівна попросила передати своїм землякам побажання, яке написала в моєму блокноті «Поклоніться кожній смерічці в Сторонецькому потоці».

Мабуть поняття «рідний край» закладається у людині з народження. Ніби нічого особливого в тій місцевості немає, а от вона найближча, найрідніша.

Я повертаюсь додому. Переді мною відкривається мальовнича панорама Буковинських Карпат. Іноді так хочеться відпочити від техніки, від натовпу, від телефонних дзвінків, узагалі від цивілізації. І я поспішаю до лісу. Яка краса і неповторність матінки-природи. Від дерева до дерева тягнеться павутинка і світиться на сонці, а в лісі тихо-тихо… Кругом розкішні гори, вкриті смарагдово-зеленими лісами. Клени, неначе вилиті з червоного золота, срібні берести, бронзові липи, темно-багряна ліщина і вічно зелені смереки.

Поклін вам від Марії Матіос…

Ганна ПРИХОДЬКО