У самому центрі Буковинських Карпат, понад річкою Путилкою, що в’ється поміж горами, несучи свої води до білопінного Черемоша, розташувалось старовинне гуцульське містечко Путила. Воно, ніби збігло з верховин і на віки зупинилось понад берегами гомінливої Путилки, з усіх сторін огорнувшись вічнозеленими горами. І отак уже більше п’яти століть. Історія нашого містечка – це історія буковинської землі, що віками виборювала собі волю.

З давніх-давен у цій місцевості селилися мисливці і скотарі, які рятувалися в горах і лісах від феодального гніту. Йшли вони зручним шляхом – долиною річки. Тому назва ріки і самого селища походить від слов’янського слова «путь», «путище». Вперше Путила згадується у писемних джерелах 1501 року. вона разом з іншими поселеннями передавалась польським королем у володіння феодалу Іону Теутулу за заслуги в справі укладення миру між Польщею та Молдавією. Звідси можна зробити висновки: якщо Путила як поселення згадувалася у 1501 році, значить заснована вона набагато раніше. Свідченням того, що дорога вздовж Путили дуже давня, може бути скарб римських срібних монет ІІ століття н.е., знайдений у селі Плоска.