Третього дня відбувається весілля передусім у домі молодого.
Вже рано сходяться гості, що брали участь на весіллі в молодого, а кожний гість приносить належну "честь". Молоду завивають у хустку, кладуть зверху вінок, а свашки співають:
Відведи мене, дружбочку, звідки взьив,
Доки шьи мій віночок не зів'єв.
Бо єк уже мій віночок зівєне,
То вже мене моя мамка не прийме.
Всіх гостей запрошують за стіл і "набуваютси":; їдять, п'ють та співають. Коли вже "похарчували", дякують за харчунок і виходять з-за столу. За столом остаються тільки молодий з молодою та дружба і тепер починається "Пропій", тобто повниця, для тих гостей, що брали участь на весіллі в молодого. Пропій відбувається так само, як відбувалася повниця в молодої. Після пропою гості забавляються до пізньої ночі, а часом і аж до другого дня рано.
Десь біля полудня гості з дому молодої приносять молодій "обід", тобто різні страви, а передусім пироги. Прибувши перед дім молодого, співають:
Ой попід гай зелененький
Упав сніжок білесенький.
Там молода проходила
Та й слідочки полишила.
А ми йдемо за слідками
З горівкою, з колачами
З горівкою, з колачами
З тепленькими пирогами.
Дес тут слідок загубили
Та й до свата заблудили.
Ой упала ожеледа з високого неба,
Добре, шо ми трафили до кого нам треба.
Ой отвори, свату, воротоньки, ми йдемо до вас,
Залетіло наше гусе та й дес межи вас.
Наше гусе молоденьке із файним знаком,
Залетіло воно до вас з вашим гусаком.
Вийди, Марічко, вийди,
Ци не маєш ти тут кривди?
Бо приїхав отец й мати,
Шоб кривди си поминати.
У чужої матіночки:
Шоб не мила вікна, двері,
Шоб не льигла без вечері,
І шоб боса не ходила,
Горшком воду не носила.
При цьому відбуваються різні жарти-сміховинки. Наприклад, гості молодого приводять перед гостей, що принесли молодій "обід", молодицю, убрану в подерті лахи, з великим горбом на плечах, з розхрістаним волоссям, з синцями попід очима, а ця, нібито молода, голосить перед своїми гістьми: "А подивіт-ко си, любі гості, що вони зо мнов зробили! І то за одну ніч! Били мене та мучили цілу Божу нічку, а що буде далі?" А потім захриплим голосом співає:
Ой чим же я, моя мамко,
Так си провинила,
Шо ти мені сніданічко
Так дуже спізнила?
Ти гадала, моя мамко,
Шо ні не згодуєш,
Далас мене в чужі руки,
А тепер бануєш.
Понад брови чорненькії
Кучері повисли,
Єкий малам дівков гаразд,
Не сходит ми з мисли.
Єк я була в мами дівков,
Я гаразд си мала,
Наколи лиш си віддала,
Охота пропала.
Ой далас ні, моя мамко,
Та й дала, та й дала,
Так єк сиру колопеньку
В болото запхала.
Ой єк тоті колопенці
У болоті гнити,
Та так мені, молоденькій,
У свекрухи жити.
Слухаючи такі жарти та пісні, одні сміються, а другі плачуть. Якийсь час після жартів з'являється дійсна молода, як молода господиня, вітається з своїми гістьми, розпитує про новини з батьківського дому, а потім застеляє стіл чистою скатертю. Прибулі гості витягають з бесагів привезений "обід", або "сніданок" і запрошують усіх присутніх до цього обіду. Всі сідають за стіл і набуваються: їдять, п'ють та співають різних співанок. При кінці обіду кухарка подає свіжі пироги та й каже: "А тепер я вас почьистую свіжими тепленькими пиріжками, що їх для своїх гостий приготовила наша молода господиня." За кілька хвилин приносить в кількох мисках тепленькі пироги з сиром і розкладає на столі, при чому намагається поставити повну миску перед прибулими гостями. Гості, ласі на свіжі тепленькі пироги, починають смачно їсти, аж нараз комусь з гостей замість пирога з сиром, попадеться пиріг з глиною, або з піском. Бо молоді хитруни, під час, коли мо-. лода господиня ліпила пироги, закралися і замість сира, поклали в пироги глину або пісок. І знову сміх: "От єк наша молода ґаздиня вміє пироги ліпити!"
І так забавляються і "набуваються" гості до пізньої ночі, а часом аж до ранку. Аж коли рано "з-за гіря" пічне показуватися Боже сонечко, гості починають розходитися по домах, приспівуючи:
Зарізали когутика, зарізали какю,
Ой у нас вже по весіллю та й по відриґаню.
Шьи сегодня гоя, гоя, та й завтра шьи гоя,
А позавтра до роботи, головонько моя.
По весіллі молоді зашивають свої вінки в подушки, що на них сплять, а весільні деревця прив'язують на вершок найвищого дерева в садах їхніх батьків і там вони стоять, аж доки не зігниють і не впадуть на землю.
Шість тижнів або й більше після весілля молоді господарі запрошують батька і матку весільних, свою родину та деяких гостей на т. зв. КОЛАЧИНИ. Молодий господар дає матці, а господиня батькові по кілька калачів (4, 6 або 8) в подяку за те, що вони допомогли їм відбути щасливо всі весільні обряди. В заплату за калачі батько й матка дарують молодим ґаздам, що хто може: перемітку, полотно, рушник, ліжник, вівцю, корову і т. п. Після церемонії передання калачів гості "набуваютси" досхочу.
