Прикарпаття та правобережжя Дніпра освоювали спочатку землеробські племена трипільської культури. Понад 20 трипільських поселень виявлено головним чином у південно-східній частині Гуцульщини — Коломийському та Снятинському районах.

В добу бронзи (кінець III початок І тис. до нашої ери) на поблизьких теренах передгір'я замешкували пастуші племена, а на самому Прикарпатті господарювали землеробські племена комарівської культури. Деякі дослідники вважають, що ті племена є ранніми предками праслов'ян. Але з пізніших часів, як ІІ-VІ ст. ст., заселюються і передгірські землі Карпат. Тут живуть слов'янські племена — предки білих хорватів, переважно скотарів. їх поселення археологи відкрили на основі курганних поховань приблизно в 20 селах Гуцульщини (Надвірнянського, Косівського та Коломийського районів). Згодом на Гуцульщині виникає племінне територіяльне об'єднання білих хорватів, яке в X ст. ввійшло до складу України (Київської Русі).

На той час Гуцульщина вже була досить добре заселена, з добре розвиненим скотарством, землеробством, мисливством і такими видами ремесла, як обробка дерева, шкіри. Досить прогресувало виробництво гончарних речей. Велике значення мало видобування соли поблизу Коломиї, якою постачали навколишні землі і, зокрема Придніпров'я. Зростала й торгівля. З Гуцульщини вивозили хутра, мед, віск, рогату худобу, сіль, ремісничі вироби. Із Заходу і Візантії надходили шовкові і вовняні вироби, зброя, золото та срібло. Уже в ті часи на Гуцульщині досить було різного роду ремісників. Ремісники мешкали в містах чи містечках.

Таким чином, уже в тих часах Гуцульщину населяли наші предки — гуцули-українці, хоч вони в тих часах ще не називали себе українцями, а просто гуцулами, правда, не бракувало серед гуцулів-українців і інших національностей, але вони становили незначну меншість серед основного гуцульсько-українського населення. Так, наприклад, статистика вже в наші часи, тобто з 1938-го року виказує, за Енциклопедією Українознавства, що на Гуцульщині в той час було: 89 відсотків українців, 7.5 відсотків жидів, 2 відсотки поляків (в Галицькій Гуцульщині) 0,5 відсотків румунів (Буковинська Гуцульщина) 1 відсоток чехів (Закарпатська Гуцульщина). Зовсім малий відсоток становили вірмени, які колись відігравали на Гуцульщині велику економічну роль, німці, угорці й цигани. Більший відсоток складали ці національні меншини по містечках і курортах (долина Прута). Після Другої світової війни тепер їх там майже немає.

95 відсотків населення скупчене по селах. Пересічна густота населення — 27 на один кілометр. Найгустіше заселена Жаб'ївсько-Селетинська улоговина і більша частина Гуцульського Бескиду (70). Галицька частина Гуцульщини заселена густіше, ніж буковинська і закарпатська, де розвиток великої посілости гальмував вільне заселення.