Народився 26 жовтня 1950 р. в с. Мариничі Путильського району. Батьки, Ганна Дмитрівна та Іван Миколайович, живі, дай їм Бог здоров'я. Вони виховали восьмеро дітей.

З малих літ Дмитро цікавився мистецтвом, а особливо народним, адже виріс він у такому колоритному, яскравому своєю самобутністю куточку України. Його мама, незважаючи на важку працю в колгоспі, знаходила сили і час займатися вишивкою, ткацтвом, писанкарством, чому навчила всіх своїх дітей. Така атмосфера сприяла розвитку творчої особистості Дмитра Сивака.

Найкращі роки його юності пройшли у м. Путилі, де після закінчення школи працював художником у кінотеатрі. У 1969 р. Дмитро Сивак вступив до Вижницького училища прикладного мистецтва (ВУПМ), де було і навчання, і кохання, і мрії про велике мистецтво та творчість. Щоправда» теля першого курсу в навчанні довелося зробити перерву, оскільки майбутнього художника призвали на строкову службу, яку він проходив у Києві. Повернувшись із лав армії, продовжив здобувати освіту у ВУПМ і закінчив його у 1974 р. за спеціальністю «художня обробка дерева». Дмитро. Іванович із вдячністю згадує своїх наставників з фаху — С В. Вархолу, С В. Сахра, В.С. Гавриша.

Після училища певний час працював технологом на Одеській фабриці народних художніх промислів, але згодом повернувся на батьківщину. З 1975 р. живе і працює в Івано-Франківську. Майже тридцять років своєї творчої праці Дмитро Іванович присвятив роботі на місцевому художньо-виробничому комбінаті Національної спілки художників України. Будучи уродженцем Буковини і вихованцем Вижницької школи, він свідомо дотримується локальних відмінностей гуцульської традиції, які в цьому регіоні тяжіють до значно більшого пластичного розпруження форм і орнаментальних засобів, використання геометризованих рослинних мотивів і тонально локалізованої колористики. Нині майстер професійно займається малярством, ікономалярством та різьбою по дереву.

Дмитро Сивак є автором багатьох монументально-декоративних композицій. Серед них: «Зв'язок» (поштамт у м. Галичі, 1977), «Урожай» (м. Бурштин, 1982), «Хліб» (1986), «Медицина» (м. Івано-Франківськ, 1988), оформлення адмінбудинку «Азовсталі» (м. Маріуполь, 1997). Його станкові твори експонувалися на багатьох всеукраїнських та міжнародних виставках. Вони зберігаються у музеях Києва, Івано-Франківська, Коломиї, Червонограда, а також у приватних колекціях Німеччини, Румунії, США, Канади, Японії та Росії.

Ще у 1985 р. Дмитро Іванович був прийнятий до членства у Національній спілці художників України, а з 1997р. входить до Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Умови для інтенсивної виставкової діяльності, які існували упродовж 1970— 1980-х pp., заохочували Дмитра Сивака до створення суто експозиційних, станкових творів, які представляли мистецтво краю в багатьох містах країни і світу - Києві, Москві, Делі, Бомбеї, Сиктивкар, Бая-Маре, Павловську. Праця над скриньками, колачами, рахвами, тарелями, оправами для книг вимагала особливої виконавської дисципліни й тактовності, бо йшлося про спадкоємність віковічних канонів краси і стилістичної гармонії, що відпрацьовувалися багатьма поколіннями народних майстрів, Зберігаючи недоторканими головні формотворчі та декоративні засоби гуцульської різьби, Дмитро Сивак зумів внести у цю традицію індивідуальну лепту.

Перша персональна виставка майстра відбулася у 2000 р. і була присвячена одразу декільком датам: 2000-річчю від Різдва Христового, 25-річчю творчої діяльності, та 50-річному ювілею самого автора. А через п'ять років пройшла його друга персональна виставка.

Тридцятиліття активної творчої праці — це підсумок пройденого і початок нових кроків,у мистецтві, яке є сен­сом життя майстра. Дмитро Сивак переконаний, що «... кожен з нас — то глибока таїна. І кожен з нас творі І світ на свій смак...».