Красива легенда. І, певно ж, правдива...

Хто був у Карпатах, той знає її.

Жила собі пані – багата й вродлива –

В одному з квітучих тамтешніх країв.

І стрілась біднячка їй якось у лузі.

Багачка збиралась поїсти якраз.

І та попрохала окрайчика кусень:

Бо, певно ж, від голоду бідна вмира.

Багачка відмовила: “Йди собі звідси!

Я ще і сама не поїла, як слід,

Бо швендяє тут вас, приблудних, до біса!

Потрібен їй, бачите, хліб на обід!”

Біднячка заплакала: “Дякую, пані!

Нехай же не буде і в тебе добра,

Бо маєш не серце у грудях, а камінь.

То й стань ти уся кам’яною ураз!”

І сталося: закам’яніли багачка,

І їжа, і вівці, й господа її...

І кажуть, що зникла відтоді біднячка,

А з нею і бідність з карпатських країв.

Така от легенда є в божому краї,

Де дивні смереки і щедрі серця.

... Я крихту кохання у тебе благаю.

Невже в тебе серце із камінця?!